Розрахунки в криптовалюті у підприємницькій діяльності: облік, податки, ризики
Ксенія Межова, адвокат практики dispute resolution в Juscutum
Криптовалюта вже стала звичним інструментом для ІТ-компаній, інвестиційних фондів, трейдингових команд та експортерів послуг: сьогодні це швидкий, глобальний і відносно недорогий спосіб отримання платежів, який давно перестав бути експериментом.
Зростання популярності digital money зумовлене не лише технологічними змінами, а й геополітичними обставинами, адже міжнародні банківські перекази ускладнюються через воєнні ризики, а банки посилюють контроль та комплаєнс-процедури. Саме в таких умовах криптовалюта стала для бізнесу інструментом операційної гнучкості.
Однак разом з новими можливостями виникає потреба зрозуміти, які правові обмеження існують, як вести облік та які податки застосовуються до криптовалютних операцій, а головне, які ризики супроводжують бізнес при роботі з цифровими активами.
Попри активне використання крипти, нормативне та податкове регулювання в Україні досі залишається неповним, що ставить підприємців у зону підвищених ризиків. У цьому матеріалі проаналізовано, як українські компанії та ФОП можуть законно, ефективно та безпечно працювати з криптовалютою.
Українське законодавство визнає цифрові гроші як віртуальний актив, однак до запуску Закону України «Про віртуальні активи» їхній статус залишається неврегульованим. Закон формально існує, але не працює без змін до Податкового кодексу. Це створює ситуацію, коли криптовалюта є легальним інструментом, але не підпадає під спеціальне регулювання.
Правовий статус digital money
Ця невизначеність формує два ключових висновки.
По-перше, віртуальні гроші не є законним платіжним засобом в Україні. Єдина валюта розрахунків — це гривня, що прямо передбачено Законом України «Про платіжні системи». Це означає, що оплата товарів та послуг у криптовалюті не вважається «розрахунком» у юридичному розумінні.
По-друге, криптовалюти є об’єктом цивільних прав. Сторони можуть використовувати їх як форму виконання зобов’язань, якщо прямо передбачили це в договорі. Така конструкція цілком відповідає нормам цивільного права та дозволяє бізнесу приймати крипту без порушення законодавства.
Таким чином, криптовалюта в Україні це не гроші, але легальний актив, який може бути предметом оплати за взаємною домовленістю сторін. Від цього статусу безпосередньо залежать правила бухгалтерського обліку, визначення доходів, податкові наслідки та навіть ризики взаємодії з банками.
Через відсутність спеціальних стандартів обліку криптовалюти підприємства змушені орієнтуватися на загальні принципи НП(С)БО та МСФЗ. Такий підхід хоч і не дає дегальних правил, проте дозволяє компаніям обрати модель обліку, яка найточніше відображає економічну сутність операцій із цифровими активами.
На практиці найчастіше криптовалюту класифікують у межах одного з двох підходів. Якщо актив зберігається та використовується в господарській діяльності, його визнають нематеріальним активом. Натомість у випадках, коли компанія здійснює регулярну торгівлю криптовалютою, її обліковують як товар (запаси). Такий вибір дозволяє коректно відобразити характер операцій і подальший рух активу.
Водночас незалежно від обраної моделі діє ключове правило: дохід визнається на дату отримання криптовалюти на гаманець, а не в момент її продажу чи конвертації у фіатні кошти. Це забезпечує прозорість обліку та відповідає принципу нарахування. Для оцінки доходу застосовується ринковий курс, наприклад, дані Binance, Kraken, Coinbase або інший офіційно визначений у внутрішній політиці компанії ресурс. Така заздалегідь затверджена методологія зменшує ризики спорів із податковими органами.
Для належного підтвердження криптовалютних операцій підприємство повинне мати повний пакет первинних документів. Серед них — договір із чітким зазначенням можливості оплати в digital money, інвойс або акт виконаних робіт із визначеною вартістю у гривні, а також технічні докази транзакції: tx-hash або скріншот із блокчейн-експлорера. Додатково важливою є політика оцінки криптовалюти, яка формалізує джерела курсу й правила фіксації операцій.
Разом ці документи створюють прозору та юридично стійку систему обліку, яка мінімізує податкові ризики та підтверджує реальність господарських операцій.
Без належно оформлених первинних документів податкова може кваліфікувати операції як безтоварні, що практично завжди веде до донарахувань та фінансових санкцій. Тому правильний облік у сфері криптовалюти це не просто формальність, а ключовий елемент юридичної безпеки бізнесу.
Логічним продовженням питання обліку є розуміння того, хто саме має право здійснювати криптовалютні операції та який податковий режим при цьому застосовується. Адже правила оподаткування залежать не лише від характеру операції, а й від статусу суб’єкта господарювання. Різні форми підприємництва такі як юридичні особи, ФОП 3 групи, ФОП 2 групи чи звичайні фізичні особи мають різний рівень гнучкості, різні податкові наслідки та різні ризики при роботі з цифровими активами.
Хто може працювати з криптовалютою
Юридичні особи на загальній системі оподаткування мають найширші можливості для роботи з криптовалютою. Вони можуть отримувати оплату в цифрових активах, здійснювати їх купівлю та продаж, проводити інвестиційні операції й забезпечувати міжнародні розрахунки. Важливо й те, що до моменту фактичного запуску Закону України «Про віртуальні активи» для такої діяльності не потрібна окрема ліцензія, що додатково спрощує вхід бізнесу у криптосферу.
Податковий режим для юридичних осіб є доволі зрозумілим. Компанія сплачує лише 18% податку на прибуток із фінансового результату, що визначається за загальними правилами бухгалтерського обліку. При цьому ПДВ не виникає, оскільки криптовалюта не вважається товаром або послугою у розумінні Податкового кодексу. Такий підхід робить операції відносно прозорими та передбачуваними.
Ще однією важливою перевагою роботи через юридичну особу є доступ до корпоративних акаунтів на біржах, які пропонують вищий рівень безпеки та комплаєнсу. Крім того, компанії стикаються з нижчими AML-ризиками, ніж фізичні особи, що значно полегшує роботу з українськими та міжнародними банками. Нарешті, діяльність юридичної особи є значно прозорішою та зрозумілішою для аудиторів і потенційних інвесторів. Такий рівень структурованості підвищує шанси на залучення капіталу, що робить цю модель особливо привабливою для компаній, які планують масштабування або вихід на міжнародні ринки.
Варто враховувати, що для малого та середнього бізнесу оптимальною альтернативою є ФОП 3-їгрупи, який залишається найгнучкішою організаційною моделлю для роботи з криптовалютними платежами. ФОП на 3 групі може легально отримувати оплату у цифрових активах, співпрацювати з нерезидентами, конвертувати цифрові кошти в гривню та офіційно декларувати дохід. Саме тому цю модель активно використовують ІТ-спеціалісти, дизайнери, маркетологи, консультанти та інші фахівці, які отримують оплату за свої послуги у криптовалюті.
Водночас така форма діяльності має і свої обмеження. ФОП не може вести криптотрейдинг як окремий вид бізнесу, проте має право продавати криптовалюту, що була отримана ним як дохід від господарської діяльності. Це дозволяє гнучко працювати з цифровими активами, але не дає змоги розгорнути професійний трейдинг у межах спрощеної системи.
Що стосується оподаткування, ФОП 3-ї групи сплачує 5% єдиного податку з доходу, визначеного у гривні на дату отримання криптовалюти, а також ЄСВ у розмірі 22% від мінімальної зарплати. Така модель оподаткування є простою, передбачуваною і добре підходить для підприємців, які працюють у цифровому секторі та регулярно отримують оплату в криптоактивах.
Можливості ФОП 3-ї групи не поширюються на всі категорії платників. Наприклад, ФОП 2-ї групи також може використовувати криптовалюту в розрахунках, однак його діяльність суттєво обмежена. Такий підприємець може працювати лише з населенням або з іншими платниками єдиного податку, а співпраця з нерезидентами для нього заборонена. До того ж річний ліміт доходу становить близько 8,3 млн грн, що значно звужує можливості масштабування бізнесу.
Для звичайних фізичних осіб, які не зареєстровані як підприємці, крипта може бути лише інвестиційним інструментом. Вони можуть купувати та продавати цифрові активи, але не мають права отримувати у віртуальних коштах дохід від підприємницької діяльності. Податкове навантаження для них складає 18% ПДФО та 1,5% військового збору із прибутку, визначеного як різниця між ціною продажу та собівартістю активу.
Для системної та регулярної діяльності значно безпечніше оформити ФОП або юридичну особу. Це не лише спрощує податковий облік, а й зменшує ризики непорозумінь із банками та контролюючими органами. Проте навіть за наявності правильної форми ведення бізнесу криптовалютні операції залишаються сферою підвищеної уваги регуляторів.
Що найбільше турбує банки та податкову
Попри відсутність прямих законодавчих заборон, криптовалюта й надалі залишається ризиковою з точки зору банківського комплаєнсу та податкових органів. Банки першими реагують на нетипові транзакції: поширена ситуація, коли фінансова установа помічає регулярні надходження від P2P, бірж чи фізичних осіб, після чого запитує пояснення, а в окремих випадках навіть блокує рахунок. Причина такої обережності очевидна, адже банки не бачать підтвердженого джерела походження коштів і зобов’язані діяти відповідно до жорстких AML-вимог.
Податкові ризики також залишаються суттєвими. ДПС може кваліфікувати операції як фіктивні, донарахувати податки у разі відсутності належних документів, поставити під сумнів ринкову оцінку криптовалюти або вимагати пояснення щодо походження активів. Нерідко податкова інтерпретує операції з криптою як прихований бізнес чи необлікований дохід, особливо якщо діяльність не має чіткого документального підтвердження.
Окрім регуляторних, існують і суто операційні ризики. До них належать блокування акаунтів на біржах, втрата доступу до гаманців, технічні збої, шахрайські транзакції та труднощі під час проведення аудиту. Усі ці фактори не лише ускладнюють роботу, а й можуть призвести до значних фінансових втрат.
У підсумку всі зазначені ризики чітко демонструють: робота з digital money потребує структурованого підходу, прозорих процедур та ретельної підготовки документів. Тільки так бізнес може мінімізувати загрози та впевнено працювати у сфері цифрових активів.
Щоб мінімізувати ризики, важливо впровадити комплексний підхід до організації роботи з криптовалютою. У першу чергу це стосується договірних відносин. У договорах слід чітко визначити можливість оплати в криптовалюті, прописати механізм перерахунку вартості у гривню, зафіксувати момент виконання зобов’язання та встановити порядок підтвердження транзакцій. Така деталізація унеможливлює неоднозначне трактування операцій і зменшує ризики як з боку контрагентів, так і з боку контролюючих органів.
Наступним важливим елементом є внутрішні правила обліку. Компанії варто розробити і формалізувати політику обліку криптовалюти, у якій визначити джерела ринкового курсу, порядок фіксації технічних даних транзакцій (зокрема tx-hash) та правила визнання доходу. Чітка політика не лише гарантує коректність бухгалтерського обліку, а й слугує аргументом у разі податкових перевірок.
Для середнього та великого бізнесу питання безпеки виходить на перший план. Тому доцільно використовувати кастодіальні сервіси з повним KYC, корпоративні криптоакаунти на біржах та співпрацювати з ліцензованими провайдерами в юрисдикціях ЄС або ОАЕ. Це забезпечує не лише вищу надійність, а й полегшує взаємодію з банками та інвесторами.
Окрему увагу слід приділити й вибору каналів виведення коштів. Найбезпечнішими залишаються SEPA/SWIFT-перекази через біржі, транзакції через EMI-провайдерів, таких як Revolut чи Wise або робота через професійні OTC-desk. Усі ці механізми забезпечують прозорість руху коштів та коректність документального підтвердження.
Натомість P2P-транзакції є найбільш ризиковим інструментом для юридичних осіб. Вони ускладнюють комплаєнс-перевірки, викликають підозри з боку банків та суттєво підвищують ризик блокування рахунків. Тому бізнесу варто використовувати цей механізм лише у виняткових випадках або повністю уникати його, надаючи перевагу більш прозорим та регульованим каналам.
Попри ці обмеження, віртуальні кошти вже стали для українських компаній повноцінним інструментом міжнародних розрахунків. Їх використання дає можливість працювати з клієнтами по всьому світу, обходити затримки традиційних банківських платежів і зменшувати транзакційні витрати. Водночас юридична невизначеність і посилений банківський комплаєнс залишаються важливими факторами ризику, які потребують уважного та системного управління.
Саме тому бізнес, який впроваджує чіткі договірні механізми, забезпечує прозорий облік, коректно структурує податки та працює виключно з ліцензованими криптосервісами, отримує суттєву перевагу. Такий підхід дозволяє не лише мінімізувати можливі претензії з боку банків і податкових органів, а й ефективно працювати в умовах ринку, який фактично розвивається швидше, ніж регуляторна база.
Україна на шляху до MiCA
Україна має шанс дійсно зайняти лідерську позицію у Східній Європі в сфері цифрових активів, особливо якщо до 2026 року буде запущено Закон України «Про віртуальні активи» та імплементовано європейське регулювання MiCA.
Поки ж бізнес змушений балансувати між інноваціями та невизначеністю, однак правильно структурована та документально підтверджена діяльність уже сьогодні дозволяє перетворити криптовалюту з ризикового елементу на потужний інструмент глобальних розрахунків і фактор підвищення інвестиційної привабливості компаній.