Що таке інтероперабельність?

В контексті блокчейну інтероперабельність (англ. interoperability) — це здатність різних блокчейн-мереж вільно взаємодіяти між собою: надсилати й отримувати повідомлення, обмінюватися даними та токенами. 

Наразі однією з головних перепон на шляху масового впровадження блокчейну лишається ізольованість окремих мереж. Запровадження спільних стандартів і протоколів створює більш взаємопов’язане середовище, де активи й інформація можуть безперешкодно переміщатися між різними платформами.

Переваги інтероперабельності

• Збільшення ліквідності та доступності екосистем. Інтероперабельність зменшує фрагментацію ліквідності, оскільки токени можуть більш ефективно переходити між мережами. Це збільшує доступність децентралізованих застосунків і сервісів у різних блокчейнах.
  
• Сприяння інноваціям. Мультичейн-взаємодія створює сприятливе середовище для співпраці, де розробники можуть комбінувати можливості різних блокчейнів для створення інноваційних продуктів і сервісів. Наприклад, смартконтракт може використовувати дані з різних блокчейнів чи виконувати транзакції у кількох мережах одночасно.
  
  Це стимулює еволюцію децентралізованих технологій: проєкти, пов’язані з сумісністю, рухають всю галузь вперед, дозволяючи швидше впроваджувати нові сценарії використання блокчейну.
  
• Зниження ризику контрагента. Для здійснення транзакцій через централізовані платформи (біржі, обмінники) користувачі змушені покладатися на посередників, що пов’язано з ризиком контрагента — необхідністю довіряти третій стороні.
  
  Кросчейн-сумісність усуває потребу у посередниках при обміні активами, зменшуючи цей вид ризику та підвищуючи безпеку взаємодії з різними блокчейнами.
  
• Покращений користувацький досвід. Технології інтероперабельності формують єдине інтегроване блокчейн-середовище, в якому користувачі можуть легко переміщуватися між різними мережами. Це значно спрощує взаємодію з децентралізованими сервісами і сприяє ширшому впровадженню блокчейну.
  
  Зникають складнощі переключення між ланцюгами та питання про те, на якому з них знаходяться потрібні активи — мережі «за лаштунками» домовляються між собою автоматично.

Елементи реалізації інтероперабельності

• Атомарні свопи — механізм децентралізованого обміну криптовалютами, за якого дві сторони обмінюються активами напряму зі своїх гаманців без посередників. Обов’язкова умова атомарних свопів — обидві сторони отримують бажані монети, або угода не відбувається взагалі.
  
  Атомарні свопи реалізуються за допомогою спеціального смартконтракту з функцією хеш-таймлока (HTLC): якщо одна сторона не виконає умови угоди за визначений час, кошти автоматично повернуться власникам.
  
• Міжмережеві протоколи (IBC-протоколи) спрощують обмін даними і цінністю між блокчейнами, створюючи єдине середовище для маршрутизації транзакцій у різних мережах. Вони задають спільні «правила гри» та механізми передачі, завдяки чому стають можливими безшовні операції між незалежними екосистемами.
  
  Прикладами таких рішень є екосистема Cosmos, яка використовує протокол Inter-Blockchain Communication (IBC) для зв’язку незалежних ланцюгів, та мережа Polkadot, побудована за принципом реле-чейну і парачейнів, що з’єднуються через формат повідомлень XCM (Cross-Consensus Messaging).
  
• Кросчейн-мости — децентралізовані додатки, що дозволяють переміщувати активи між різними блокчейнами.
  
  Більшість мостів працюють за принципом lock-mint-балансування: токен, який хочуть перенести, блокується на вихідному блокчейні, а на цільовому блокчейні випускається його «обгорнута» копія. Коли користувач хоче повернути актив назад, «обгорнутий» токен спалюється, а оригінал розблоковується зі сховища.
  
  Приклади відомих мостів — Portal (Wormhole), який з’єднує Ethereum, Solana, Polygon, Sui, NEAR та інші мережі, або cBridge від Celer Network, що підтримує понад 40 різних блокчейнів і L2-рішень.

Виклики на шляху до інтероперабельності

• Складність та безпека мостів. Кросчейн-мости — складні механізми, що працюють одночасно з кількома різнорідними екосистемами. Блокчейни можуть бути написані різними мовами програмування та використовувати несумісні між собою протоколи, а міст намагається стати «перекладачем» між ними.
  
  Мости часто часто концентрують значні суми активів в одному смартконтракті на певному ланцюгу, створюючи привабливу ціль для зловмисників. Помилки та недоліки в реалізації таких рішень відкривають широкі можливості для хакерів.
  
• Збереження цілісності даних. Інформація, якою обмінюються різні блокчейни, має лишалася достовірною і незмінною. Це окремий виклик. Різні мережі використовують різні механізми консенсусу та моделі управління, через що при їх інтеграції можуть виникати невідповідності.
  
  Для збереження цілісності та безпеки спільних даних у децентралізованих системах потрібні надійні рішення та стандарти сумісності. Частково проблему вирішують спеціальні проміжні рівні, але універсального підходу поки не знайдено.
  
• Різні моделі довіри. Кожен блокчейн має власні припущення щодо довіри та свої протоколи безпеки. Одні покладаються на повністю бездоверчі моделі (trustless), інші — на визначений набір валідаторів чи навіть на довірені виконуючі середовища.
  
  Розробники шукають способи робити міжланцюгові протоколи максимально незалежними від конкретних моделей довіри учасників, або ж закладають у механізми обміну додаткові запобіжники (мультилянцюгові підтвердження, економічні гарантії тощо). Проте це суттєво ускладнює архітектуру рішень.
  
• Регуляторна невизначеність. Інтероперабельність за своєю природою передбачає взаємодію між юрисдикціями, адже різні блокчейни можуть знаходитися під дією різних правових режимів.
  
  Відсутність чітких правил щодо таких операцій створює ризики для бізнесу: компанії побоюються, що обмін даними або активами між ланцюгами може трактуватися регуляторами як порушення (наприклад, вимог щодо зберігання даних, KYC/AML тощо).